Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа № 904/9734/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П. (доповідач)розглянувши матеріали касаційної скаргиЗнаменівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, с. Знаменівка, Новомосковський район, Дніпропетровська областьна постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.02.2014р.у справігосподарського суду Дніпропетровської областіза позовомНовомосковського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області, м. Новомосковськ, Дніпропетровська областьдоЗнаменівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, с. Знаменівка, Новомосковський район, Дніпропетровська областьдо третя особа -1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна інспекція сільського господарства в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськтретя особа -2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "АПК УКРАГРО", с. Левенцівка, Новомосковський район, Дніпропетровська області про визнання недійсним рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду за участю представників сторін:

прокурора: Сіромашенко Р.Л. (прокурор Генеральної прокуратури України, посв. від 09.10.13 № 020951),

відповідача: не з'явився,

третьої особи 1-2: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Новомосковський міжрайонний прокурор Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить визнати незаконним та скасувати рішення Знаменівської сільської ради № 14-11/VI від 22 березня 2013р. "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" Товариству з обмеженою відповідальністю "АПК УКРАГРО".

Заявлений позов мотивовано тим, що в порушення норм Земельного кодексу України (в редакції станом на 05.01.2013р.), оскаржуване рішення прийнято без проведення земельних торгів, що є підставою для визнання такого рішення незаконним.

Прокурор у позовній заяві також зазначив, що відповідно до змісту ст. 6, 9, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", а також Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011р. №459/2011, державний контроль за використанням та охороною земель покладений на Державну інспекцію сільського господарства, а у Державної інспекції сільського господарства України відсутні повноваження щодо звернення до господарського суду з позовами, отже прокурор пред'являє цей позов в інтересах держави як позивач.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2014р. у справі № 904/9734/123 провадження у справі припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Вказана ухвала мотивована тим, що даний спір є публічно правовим з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010р. №10-рп/2010 який роз'яснив, що положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього Кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.02.2014р. ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2014р. у справі № 904/9734/13 скасовано, справу № 904/9734/13 передано на розгляд господарського суду Дніпропетровської області.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Знаменівська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а ухвалу суду першої інстанції від 28.01.2014р. з даної справи залишити в силі, мотивуючи скаргу тим, що постанова суду апеляційної інстанції є незаконною, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема скаржник посилається на Рішенням Конституційного Суду України від 01.04.2010р. №10-рп/2010, ст. 31 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ст. 147 Конституції України, ст. 13, 69 Закону України "Про Конституційний суд України".

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

З матеріалів справи слідує, що прокуратурою в порядку прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів із залученням Державної інспекції сільського господарства у Дніпропетровській області проведено перевірку стану законності рішень Знаменівської сільської ради Новомосковського району.

Перевіркою встановлено порушення вимог законодавства при винесенні рішення Знаменівською сільською радою №14-11/У1 від 22.03.2013р. яким надано дозвіл ТОВ "АПК УКРАГРО" на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 6,52 га, розташованої на території с. Новотроїцького, Знаменівської сільської ради Новомосковського району в оренду строком на п'ять років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Новомосковський міжрайонний прокурор Дніпропетровської області вважає, що позов підлягає вирішенню в господарських судах, в зв'язку з чим і звернувся до господарського суду Дніпропетровської області.

Господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Вирішуючи питання про те, чи мають земельні відносини приватноправовий характер, апеляційний господарський суд керувався наступним.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 148 Господарського кодексу України (далі - ГК України), земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 Господарського процесуального кодексу України підвідомчі господарським судам.

Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок грунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

За змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

У порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III - V ЗК України:

- щодо набуття, здійснення та припинення прав юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, територіальних громад та держави на земельні ділянки (крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності");

- пов'язані із захистом права на земельні ділянки (в тому числі відновлення порушеного права третьої особи, яка на підставі рішень державних органів або органів місцевого самоврядування претендує на спірну земельну ділянку);

- про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства;

- про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок;

- про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою;

- пов'язані з набуттям, зміною та припиненням права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

- про встановлення, зміну та припинення земельного сервітуту;

- що виникають з укладення, зміни, розірвання, виконання договору оренди земельних ділянок, інших договорів користування земельними ділянками, в тому числі спори про стягнення заборгованості з орендної плати за договорами на користування земельною ділянкою;

- про стягнення шкоди, у тому числі упущеної вигоди, завданої порушеннями прав власників, у тому числі держави та територіальних громад, і користувачам земельних ділянок;

- інші спори, пов'язані з правами і охоронюваними законом інтересами суб'єктів господарювання та інших юридичних осіб на земельні ділянки.

Правовідносини у сфері використання і охорони земель, врегульовані розділами VI та VII ЗК України, можуть мати як приватноправовий, так і публічно-правовий характер (глави 29, 30, 33 названого Кодексу), а тому спори, що виникають з відповідних правовідносин, можуть, у залежності від їх правового характеру та складу учасників, вирішуватися за правилами адміністративного або господарського судочинства.

За таких обставин, враховуючи положення п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", а також те що предмет спору у даній справі, є спором про право, тобто цивільно-правовим, учасниками відносин є юридичні особи, висновок господарського суду апеляційної інстанції про підвідомчість спору господарським судам, колегія визнає правомірним.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків викладених в оскаржуваній постанові і не можуть бути підставою для її зміни чи скасування, оскільки вона відповідає чинному законодавству України і обставинам справи.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.02.2014р. у справі №904/9734/13 залишити без змін.

Головуючий суддя : Н.Г. Ткаченко

Судді: Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко